"Невідома війна"-розробка виховної години.  Викачати з сервера

Невідома війна.

Сценарій виховної години до Дня Перемоги. 5 клас.

Мета : освітня – ознайомлення учнів з героїчними сторінками історії

українського народу, його збройних сил; виховна – виховання почуття гордості та вдячності до своєї держави, свого народу; виховання розуміння героїчного минулого як ідеалу духовної готовності боротися за славу і честь Батьківщини.

Обладнання : комп’ютер, мультимедійний проектор, екран, плакат з Георгіївською стрічкою та написом «Ми пам’ятаємо! Ми пишаємось!»

(Виступ учнів)

В дні травневі, мріями багаті,

Коли щастя хлюпає з пісень,

Ми щороку зістрічаєм свято -

Перемоги радісної день.

І встають у пам'яті дороги,

Ті, що ветеранам довелося пройти,

Щоб багряний прапор Перемоги

Над рейхстагом гордо пронести.

І живуть у пам'яті народу

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не вернулися з походів

Грізної, великої війни.

Їх життя, їх помисли високі,

Котрим не судилось розцвісти,

Закликають мир ясний і спокій,

Як зіницю ока, берегти.

І тому, коли надходить свято, -

Кожен рік у травні, навесні, -

Наші грізні бойові гармати

Салютують миру - не війні!

Доброго дня, діти, колеги!

Пам'ять людська незбагнена: вона кличе, вона хвилює, вона тривожить наші серця. Є таке поняття «пам'ять поколінь». Воно стосується тих подій і понять, які живуть у віках і цілі покоління людей пам’ятають про них і розповідають своїм дітям і онукам. Минають роки, відлітають у вічність, але є дати не підвладні рокам – це 9 травня День Перемоги . Ніколи не щезне в пам'яті людській, не піде в забуття великий подвиг і велика трагедія людства - битва і перемога над фашизмом.

В Другу світову війну було втягнено 62 країни , бойові дії велися на території трьох континентів і в водах чотирьох океанів , 110 мільйонів чоловік були одягнені у військову форму, війна забрала більше 60 мільйонів життів, половина загиблих – жителі колишнього Радянського Союзу.

Всі фотографії, кінокадри та документи , що ви побачите сьогодні є справжніми і зйомки проводились або військовими кореспондентами або самими солдатами іноді це фото, які були вилучені у фашистських полонених або німецьких архівах.

Ми підготували для вас невеликий екскурс в ті часи, про головні події Великої Вітчизняної війни.

(Відеосюжет 1)

(Виступ учня)

Колись онук, забравшись на коліна

Дідусеві,— цікавий як дитина,—

Між сивиною знайде в нього шрам

І скаже: — Що це? — Дід одкаже: — Там,

Над Волгою, є місто, що за нього

Лягло братів моїх І друзів много

І множество — тяжких дістали ран,

Щоб випростала вся країна стан,

Хребет огидний ворогу зламавши.

Дитя! Про місто то пригадуй завше.

Поглянувши на цвіт, що вкруг цвіте,

Чи яблуко зірвавши золоте,

Чи вільну пісню чуючи над полем.

Як виростеш ставним і ясночолим,

Як з друзями навчатимешся ти

Із світу в світ перекидать мости,

Легкі, мов сон, виводити будови,—

Благослови за юний день чудовий,

За твій, за наш благоуханний сад

Наш біль, наш гнів, наш подвиг — Сталінград!

Сталінградська битва стала корінним поворотом у Другій Світовій війні і тому для багатьох людей, які переживали ці події це слово було як символ нескореності, символ віри в перемогу, символ героїзму і мужності.

Жорстокі бої велися і при обороні і при взятті багатьох міст країни. Немає таких слів, щоб описати якою ціною було заплачено за Перемогу. І немає таких слів, щоб повною мірою могли відобразити той героїзм і мужність, які проявляли прості солдати, офіцери, люди, що залишались в тилу і працювали для фронту.

(Презентація 2 про фронт і тил ) (тема з к/ф «Ліквідація»)

На окупованій землі німецько-фашистські загарбники встановили так званий "новий порядок". Його суть визначалася основними цілями війни - ліквідація суспільного і державного устрою, винищування більшої частини населення і перетворення що залишилися в рабів, грабіж матеріальних цінностей, колонізація . Будь-який житель міг бути арештований по самому незначному приводу, підданий тортурам, розстріляний або повішений. Постійними були масові розстріли заручників, знищення мирних громадян, людей похилого віку, дітей. Нова Слобода – село Путивльського району Сумської області називають «українською Хатинню». Його, як і багато інших, намагалися стерти з лиця землі фашистські нелюди.   7 липня 1942 року Нову слободу спіткало страшне лихо. Гітлерівськими карателями було вбито 586 мирних жителів. Серед них: 70 дітей віком від одного до десяти років, 526 жінок, 260 підлітків та старих. Найстарішому, Бикову Андрію Івановичу, виповнилося 80 років, наймолодшій, Костровій Ніні Василівні, - 3 місяці.  Фашисти помстилися місцевим жителям за допомогу партизанам з’єднання Ковпака та Руднєва, за поразку в бою з ковпаківцями, що відбувся напередодні.7 липня 1942 року, вівторок. Різдво Іоана Предтечі, свято Івана Купала… вранці село оточили головорізи 105-ї мадярської каральної дивізії, яка на той час дислокувалася на території Сумської області. Людей попередили: « З дворів не виходити, не ховатися, сидіти у хатах» Розправа почалась з південної околиці села. Гітлерівці почали обстрілювати хати. Люди, що вибігали з домівок попадали прямо під кулі. Карателі йшли невеликими групами, по 2 – 3 чоловіки, озброєні автоматами, гранатами, кинджалами. Заходили в кожну хату, зазирали в закутки, перевіряли сараї, підвали і всіх, кого знаходили, - нищили: вбивали, різали, підривали, відрізали голови, розпорювали животи, дітей підіймали на штики. В місцях масового скупчення людей карателі спочатку розстрілювали приречених з автоматів, а потім закидали гранатами, щоб ніхто не залишився живим. Кривавий слід залишили після себе душогуби, пройшовши по сільських  По обіді карателі пішли з села. Загиблих ховали поспіхом, у братських могилах, виритих на городах. Найбільш працездатну частину населення вивозили на каторжні роботи до Німеччини. Вся Європа була забудована концтаборами, де людей знищували, знущались, проводили жорстокі медичні досліди. Для того, щоб нікому з вас ніколи не захотілось зробити тату зі свастикою, або стати скінхедом тобто неофашистом, я хочу, щоб ви подивились ці кадри фашистських злочинів проти людства.Якщо вам коли-небудь захочеться уявити пекло, то повірте, воно має саме такий вигляд.(Презентація3 про концтабори)

Незабаром після звільнення білоруського міста Ліозно в 1944 році при розборі цегельної кладки зруйнованої печі в одному з будинків був знайдений маленький жовтий конверт, прошитий нитками. У нім виявився лист білоруської дівчинки Каті Сусаніної, що потрапила в рабство до гітлерівському поміщика. Доведена до відчаю, в день свого 15-річчя вона вирішила покінчити життя самогубством. Перед смертю написала останній лист батьку. На конверті стола адреса: «Діюча армія. Польова пошта №... Сусаніну Петру». На іншій стороні олівцем написані слова: «Дорогий дядечко або тітонька, хто знайде цей захований від німців лист, благаю вас, опустіть відразу в поштову скриньку. Мій труп вже висітиме на мотузку». Номер польової пошти, написаний на конверті, застарілий, і лист не міг попасти адресатові, але воно дійшло до серця всіх людей. Опубліковано в газеті «Комсомольська правда» 27 травня 1944 року.

(Виступ учня з листом)

Март, 12, Лиозно, 1943 год.

Дорогой, добрый папенька!

Пишу я тебе письмо из немецкой неволи. Когда ты, папенька, будешь читать это письмо, меня в живых не будет. И моя просьба к тебе, отец: покарай немецких кровопийц. Это завещание твоей умирающей дочери.

Несколько слов о матери. Когда вернешься, маму не ищи. Ее расстреляли немцы. Когда допытывались о тебе, офицер бил ее плеткой по лицу. Мама не стерпела и гордо сказала, вот ее последние слова: «Вы, не запугаете меня битьем. Я уверена, что муж вернется назад и вышвырнет вас, подлых захватчиков, отсюда вон». И офицер выстрелил маме в рот...

Папенька, мне сегодня исполнилось 15 лет, и если бы сейчас ты встретил меня, то не узнал бы свою дочь. Я стала очень худенькая, мои глаза ввалились, косички мне остригли наголо, руки высохли, похожи на грабли. Когда я кашляю, изо рта идет кровь — у меня отбили легкие.

А помнишь, папа, два года тому назад, когда мне исполнилось 13 лет? Какие хорошие были мои именины! Ты мне, папа, тогда сказал: «Расти, доченька, на радость большой!» Играл патефон, подруги поздравляли меня с днем рождения, и мы пели нашу любимую пионерскую песню.

А теперь, папа, как взгляну на себя в зеркало — платье рваное, в лоскутках, номер на шее, как у преступницы, сама худая, как скелет,— и соленые слезы текут из глаз. Что толку, что мне исполнилось 15 лет. Я никому не нужна. Здесь многие люди никому не нужны. Бродят голодные, затравленные овчарками. Каждый день их уводят и убивают.

Да, папа, и я рабыня немецкого барона, работаю у немца Шарлэна прачкой, стираю белье, мою полы. Работаю очень много, а кушаю два раза в день в корыте с «Розой» и «Кларой» — так зовут хозяйских свиней. Так приказал барон. «Русс была и будет свинья»,— сказал он. Я очень боюсь «Клары». Это большая и жадная свинья. Она мне один раз чуть не откусила палец, когда я из корыта доставала картошку.

Живу я в дровяном сарае: в комнату мне входить нельзя. Один раз горничная полька Юзефа дала мне кусочек хлеба, а хозяйка увидела и долго била Юзефу плеткой по голове и спине.Два раза я убегала от хозяев, но меня находил ихний дворник. Тогда сам барон срывал с меня платье и бил ногами. Я теряла сознание. Потом на меня выливали ведро воды и бросали в подвал.

Сегодня я узнала новость: Юзефа сказала, что господа уезжают в Германию с большой партией невольников и невольниц с Витебщины. Теперь они берут и меня с собою. Нет, я не поеду в эту трижды всеми проклятую Германию! Я решила лучше умереть на родной сторонушке, чем быть втоптанной в проклятую немецкую землю. Только смерть спасет меня от жестокого битья.

Не хочу больше мучиться рабыней у проклятых, жестоких немцев, не давших мне жить!..

Завещаю, папа: отомсти за маму и за меня. Прощай, добрый папенька, ухожу умирать.

Твоя дочь Катя Сусанина. Мое сердце верит: письмо дойдет.

(Виступ учня)

Упав солдат в бою нерівнім

На трав настелені мости...

Та поклялися друзі вірні

До Перемоги з ним прийти.

Й таки прийшли. О тій годині,

Коли настав кінець війни,

Він розписався у Берліні

Своїм багнетом на стіні.

Коли ж додому повертали,

Звільнивши од напруги світ,

До праці вірні друзі стали,

А він підвівся на граніт.

Підвівсь і став як образ слави

О тих, що ніч перемогли,

Щоб діти вільної держави

Рівнятися на них могли.

(Хвилина мовчання  4)

У квітні 1945 радянські війська впритул підійшли до границь Берліна.

У Берлінської операції було залучено понад 2,5 мільйони солдатів і офіцерів, 6250 танків і самохідних гармат, 7500 літаків.

Втрати виявилися величезними: за добу наші війська втрачали до 15 тисяч людей, битва за Берлін перевершила всі інші операції. Всього в цій битві радянські війська втратили 352 тисячі чоловік.

У ході цієї операції було розгромлено 70 піхотних, 12 танкових і 11 моторизованих дивізій противника, взяли в полон близько 480 тисяч чоловік.

29 квітня почалися бої за Рейхстаг, що обороняло біля тисячі чоловік. 30 квітня о 14 годині 25 хвилин над Рейхстагом був встановлений Прапор Перемоги.

7 травня о 2:41 ночі в Реймсі, був підписаний акт про беззастережну капітуляцію Німеччини.

8 травня о 22:43 за центральноєвропейським часом (9 травня о 0:43 за московським часом) генерал-фельдмаршал Вільгельм Кейтель, а також представники німецьких ВМС, підписали Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини.

Велика Вітчизняна війна закінчилася.

9 травня На Центральний аеродром імені Фрунзе приземлився літак «Ли-2», що доставив у Москву акт про капітуляції фашистської Німеччини.

24 червня на Красній площі відбувся Парад Перемоги. Командував парадом маршал Рокоссовський, приймав парад – маршал Жуков.

Парад завершився маршем 200 прапороносців, що кидали прапори переможених німецьких військ на поміст біля підніжжя Мавзолею.

За виявлені у роки Великої Вітчизняної війни хоробрість і мужність 6 чоловік з Білопільщини стали повним кавалерами ордена Слави, а 9 – Героями Радянського Союзу. Повними кавалерами ордена Слави були: Павло Михайлович Авраменко, Павло Степанович Бабченко, Михайло Андрійович Вінниченко, Григорій Гаврилович Кулик, Андрій Антонович Тисячник, Микола Федорович Шатрюк. Героями Радянського Союзу стали Петро Миколайович Авраменко, Михайло Петрович Борисенко, Василь Терентійович Гурин, Федір Терентійович Дачко, Федір Федорович Дудник, Іван Якович Касян, Пилип Андрійович Логвин, Дмитро Іванович Ракуса, а Степан Павлович Супрун – уродженець села Річки – став першим двічі Героєм Радянського Союзу. Більше десяти тисяч білопільців за участь у Великій Вітчизняній війні були нагороджені іншим бойовим орденами і медалями. В історію Великої Вітчизняної війни представники Білопільщини вписали чимало славних сторінок. Так, в 1941 році до діючої армії було мобілізовано 17,0 тисяч чоловік. Після визволення району від окупації в армію було призвано 11,0 тисяч чоловік. Всього за роки війни район дав діючій армії понад 28,0 тисяч чоловік. До народного ополчення записалося 7,0 тисяч жителів. За подвиги, звершені під час війни, майже 12,0 тисяч воїнів-білопільців нагороджені орденами і медалями. За роки війни район втратив 14,0 тисяч жителів. Ці дані красномовно говорить про мужність і трагедію воїнів, уродженців Білопільщини.

(Презентація 5 про солдат і парад Перемоги) (тема з к/ф «Офіцери»)(Виступ учня)

Уже минули ті часи,

Коли гула війна.

З усіх країн почуєш ти:

«Ура! Ура! Ура!»

Лиш за свободу Ви боролись,

За це ми дякуємо Вам.

Що в час важкий і в час негоди

Життя Ви врятували нам.

Можливо, ми не розумієм

Крізь, що вам довелось пройти,

Але ми зберегти зумієм

Той мир, що нам ви принесли.

Дорогі діти, я хочу, щоб ви запам’ятали все, що сьогодні побачили і почули, хочу, щоб ви зрозуміли, що це найбільше свято для всіх, хто живе на території колишнього СРСР, щоб ви цікавились історією своїх дідів і прадідів, пишались їхнім подвигом, а коли ви станете дорослими, щоб розповідали про це своїм дітям і онукам, тому що настане ваша черга передавати «пам'ять поколінь» про те, що ми пам’ятаємо і ми пишаємось, і вдячні цим людям за те, що вони були і за те, що ми є.

Дякую за увагу!